СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЯК ВИД СУСПІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

       Соціальна робота як різновид професійної діяльності утвердилася близько ста років тому в країнах Західної Європи. За цей час у практиці соціальної роботи за кордоном сформувалася достатня кількість теорій, моделей, технологій цієї діяльності. В нашій країні соціальну роботу визнано як професію на початку 90-х років XX ст. Очевидно, що зараз теорія і практика соціальної роботи як професійної діяльності в Україні знаходиться на етапі становлення. Тому в спеціальній літературі не існує однозначного тлумачення терміна «соціальна робота».

    У більшості наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених це поняття розглядається у трьох аспектах: 

• як практична професійна діяльність із подання допомоги та підтримки людям, що опинилися у скрутній ситуації; 

• як навчальна дисципліна з професійної підготовки фахівців із соціальної допомоги та підтримки населення; 

• як галузь наукових знань, що ґрунтується на сукупності концепцій і теорій, має свій категоріальний апарат, досліджує принципи і зако­ номірності, моделі та методи соціальної роботи. 

    Аналіз понятійного масиву дефініції «соціальна робота», поданого у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі, свідчить про відсутність узагальненого її розуміння. Так, відомий теоретик російської школи соціальної роботи О. І. Холостова розглядає соціальну роботу як інструмент реалізації державної соціальної політики, «особливий вид діяльності, метою якої є задоволення соціально гарантованих та особистісних інтересів різних груп населення, створення умов, що сприяють відновленню чи покращенню здатності людей до соціального функціонування». Подібного підходу до розуміння соціальної роботи дотримується відомий український вчений А. Й. Капська, яка вважає, що це «вплив професіоналів, громадськості та соціальних інститутів на суспільство шляхом формування і реалізації соціальної політики, спрямованої на створення сприятливих умов життєдіяльності кожної людини і сім'ї». Інші науковці ототожнюють соціальну роботу із наданням допомоги людині у кризових ситуаціях. Вони вважають, що це «професійна діяльність, пов'язана з використанням соціологічних, психологічних, педагогічних, методів і прийомів для розв'язання індивідуальних та соціальних проблем. 

    У більшості словників, виданих в Україні, це поняття трактується як «цілеспрямована діяльність у суспільстві через уповноважені органи, спрямована на забезпечення належного соціального, культурного та матеріального рівня життя членів суспільства та надання допомоги різним категоріям людей». 

     Розуміння соціальної роботи як допомоги поширене і серед зарубіжних дослідників. Так, Національна асоціація соціальних працівників США визначає соціальну роботу як «професійну діяльність з надання допомоги індивідам, групам і спільнотам, посилення чи відновлення їх здатності до соціального функціонування та створення сприятливих соціальних умов для досягнення цих цілей». 

      Відомі українські вчені Л. Г. Коваль і І. Д. Зверева наголошують, що особливістю соціальної роботи як «професійної або волонтерської діяльності є вплив на особистість із метою надання допомоги їй у самовиявленні». Російський дослідник М. В. Фірсов розширює розуміння суті соціальної роботи, включаючи сюди як допомогу, так самодопомогу і взаємодопомогу в системі соціокультурних і психосоціальних взаємин і взаємовідносин різних суб'єктів. 

    Один із основоположників української школи соціальної роботи. Мигович наголошує, що визначення соціальної роботи має базуватися на таких стрижневих поняттях, як «соціальне» та «соціалізація». Тому через призму цих понять він стверджує, що це «професійна діяльність соціальних інститутів, державних і недержавних організацій, груп та окремих індивідів, пов'язана з наданням допомоги особам чи групам людей щодо соціалізації, якщо в них за відсутності належних умов у суспільстві або через наявність особистих вад процес соціалізації ускладнюється, призупиняється або відбувається у зворотному напрямі (тобто, спостерігається десоціалізація)». 

    На підставі аналізу запропонованих визначень можна зробити висновок про те, що на сучасному етапі розвитку соціальної роботи є три підходи до її трактування. 

• У першому підході соціальна робота розглядається як інструмент реалізації державної соціальної політики. 
• Для другого підходу характерний акцент на допомозі населенню у кризових або важких ситуаціях. 
• Третій підхід зводить сутність соціальної роботи до надання соціальних послуг. 

   Але спільним для всіх цих підходів є розуміння соціальної роботи як професійної, практичної діяльності.

    Основними завданнями соціальної роботи як виду суспільної діяльності є покращення соціального самопочуття людини, вдосконалення умов її життя, забез­ печення відповідного соціального функціонування, гармонізація системи відносин у сім'ї, колективі, суспільстві в цілому. 

     Соціальна робота є різновидом численних видів професійної діяльності. Кожна професійна діяльність характеризується наявністю специфічних, лише їй притаманних компонентів, має свою певну структуру. У структурі соціальної роботи як різновиду практичної діяльності насамперед виділяють її суб'єкт та об'єкт.